Цей роман - про час. Про епоху. Про людей. По суті, як і більшість творів Стругацьких, цей роман — пошук призначення не героя, і не «людини взагалі», а цілком конкретних людей. «Пошук призначення» — твір, по-перше, антирадянський, починаючи з того, що один із центральних героїв — дисидент, та й увесь роман пройде відповідним пафосом. Люди, які оточують Стаса Красногорова, дуже й дуже мало нагадують героїв «Понеділка». Проте набагато більше, ніж останні, нагадують реальних людей. Так, Жека Малахов чи Віконт — із того ж середовища, що й герої «Понеділка», вони вчені, причому працюють захоплено та творчо. Про Жеку ми дізнаємося, наприклад, тільки, що він сноб і зануда, що в нього красуня-дружина. Віконт балується графоманством, про свою роботу в «ящику» завзято замовчує, а врешті-решт виявляється зовсім мерзенною особистістю. Навіть легендарний начальник Красногорова, блискучий, мабуть, вчений Єжеватов не нагадує героїв «Понеділка»…