«…Тисячу років я не заглядав у цей Біржовий провулок – суміш складських задвірок зі скромним класицизмом. На місці сараю, якому завжди були потрібні загадкові галтівниці і каландрівниці, зводиться щось фешенебельне, помісь скрині з акваріумом, але Славко з Женькою постали переді мною як живі. Ми крокуємо з гуртожитку до всіх Дванадцяти колегій і, переморгнувшись зі Славкою на розі Середнього і Тучкова, всупереч очевидності запевняємо обурюваного слиною через зламаний передній зуб Женьку, що в обхід по набережній Макарова коротше, ніж по Біржовому…»