Мить… Ми ніколи їх не забуваємо. Ми пам'ятаємо, що привело нас до тих чи інших рішень. Пам'ятаємо слова, які дали надію чи знищили. Різні миті були викликом для мене, лякали та накривали з головою. Однак найважливіші – всі були пов'язані з НИМ. Мені було десять, коли я втратила голос. Єдиною людиною, яка була здатна почути мою тишу, був Брукс. Він став для мене світлом у темряві, обіцянкою. Поки що трагедія не занурила його в море спогадів. Це історія хлопчика та дівчинки, які любили один одного, але не любили себе. Історія про кохання та невиконані обіцянки. Все почалося з нічника у формі ракети та з хлопчика, який мене не знав. Ми ніколи не забуваємо миті.