Ми з Гремом не були створені один для одного. Я заповнювала собою все навколо: химерна, непередбачувана, пристрасна. Може, ми й справді були випадковістю, безглуздою помилкою. Ми не повинні були закохуватися в один одного, і все ж здавалося, що гравітація притягує нас все ближче. Моє серце шепотіло, що я любитиму його вічно, а мій розум - що в мене є всього кілька миттєвостей і я повинна насолодитися кожною з них Інтуїція ж підказувала: відпусти його. У свій останній поцілунок він вклав своє «прощавай», а я – своє «навіки». разом розбитися про землю.