Людська душа, її падіння чи навіть продаж — це вічна тема світового мистецтва, починаючи з античності. Питання як втратити і як зберегти душу — центральну тему роману Ірини Дедюхової «Час гарпій» — перенесено в наші дні, друге десятиліття ХХІ століття. Автору вдалося створити унікальний космос, у якому діють музи, гарпії, горгони, сирени та сам бог Гермес. Але, незважаючи на зовнішню схожість, космогонія Дедюхової відрізняється від античної. Її космос підпорядковується іншим законам. Дев'ять муз, парнаських сестер, не живуть на Парнасі вічно, але перетворюються на людей, чоловіків та жінок. Перетворенням звичайної людини на музу відають горгони Евріале і Сфейно, безсмертні сестри вбитої Персеєм Горгони. Музам протистоять гарпії — напівжінки, напівпівниці, пожирачки людських душ. Музи та гарпії у всі віки вели битви за людські душі. Музи пробуджували в людях через мистецтво - поезію, театр, музику, оперу, балет - високі почуття, змушуючи душу розвиватися і сходити нагору. Бог Гермес і гарпії, навпаки, пробуджували пристрасть до влади, грошей, почестей. Людина, що піддалася їм, втрачала душу, що йшла на корм гарпіям.