Книга Олександра Щипкова «До та після політики» написана на стику жанрів. Політичні есе перемежовуються у ній із короткими випадками із життя, які тяжіють то розповіді, то вірші у прозі, то релігійної притчі. Читач разом із автором проїде у поїзді «Маріуполь – Ленінград», зустріне Яблучний Спас у Тарусі, загляне у прірви сучасного нацизму, звернеться до спадщини поетів російського Бронзового віку – Миколи Заболоцького та Олега Охапкіна. Шахова, а в чомусь і мозаїчна композиція книги відображає прагнення автора та його однодумців залишатися людьми у світі світу політики. Автор прагне вберегтися від двох спокус: підкорити свою душу політичним стихіям або, навпаки, тікати з поля бою. І те, й інше його не влаштовує. Адже, як говорив Шарль Монталамбер, "ви вільні не займатися політикою, але в такому разі політика сама займеться вами". У цій ситуації важка розмова про політику потребує особливої щирості та інтелектуальної чесності.