Третя частина авторського літературного триптиха.«…Цей літературний триптих створювався протягом майже дванадцяти років, з перервами і помилками, поки не склалося те, що є тепер. В одне ділене ціле. Три образи, три сторони людської натури, персонажі, яких я називаю – Герої Нового часу. З нинішньої інтелігенції, яка не загинула, не випарувалася під жахливим тиском хаосу та безкультурня, вціліла та відродилася, і в майбутньому, я сподіваюся, задасть ще правильний вектор нашого розвитку. Три героя і три простори – нескінченної особистості, нескінченного Всесвіту, нескінченної варіативності подій…» «…Леонтій Гусіцин – він сам за себе каже. «Може, я слабка людина, може, я зраджу завтра. Але принаймні я знаю це про себе». Так то. Він ні з чим не бореться. Він взагалі не вміє це робити. Навіть у надзвичайних обставинах та подіях, у які й повірити неможливо, хоча б будучи їх безпосереднім учасником. Але іноді боротися необов'язково. Іноді достатньо. Тим, що ти є. Чесним журналістом, люблячим батьком, добрим сином, вірним другом. Деколи для звання героя вистачить і цього. Якщо до всіх своїх вчинків єдиним мірилом додається та сама, невбивна інтелігентна «малахольність», її ось уже нічим не прошибеш – є речі, які не можна, тому що не можна, не дивлячись ні на які «особливі причини». Вчиняти, наслідуючи цей імператив, надзвичайно боляче і складно, часом небезпечно для життя, але нічого не вдієш. Тому так. Він також герой. Не гірше за будь-кого, хто гідний цього імені…»Текст книги опубліковано в авторській редакції.