Жили-були чоловік та жінка. Вони дуже любили одне одного, але одного разу їм довелося розлучитися. Ідучи, чоловік пообіцяв жінці, що обов'язково знайде її. І ось вона з маленькою донькою кочує із міста до міста, ніде не затримуючись надовго. Можливо, це один із способів допомогти чоловікові знайти її? Минають роки, донька підростає. Раніше мати казала їй: «Ми ворони-мандрівниці, тому маємо переїжджати з міста до міста», і вона вірила. Тепер дочка подорослішала, і їй потрібне інше пояснення. Чому вона має кидати друзів та школу? Чому вона не має свого будинку? І де, зрештою, тато? Якщо ми хочемо, щоб він нас знайшов, чому ми весь час переїжджаємо? Хіба йому не легше буде знайти нас, якщо ми житимемо на одному місці? Запитань багато, а відповідь одна: «Ми з тобою сіли в божественний човен і повинні плисти» …Обмеження за віком 16+