У вступній замітці «У тіні „Заводного апельсина“» укладач спеціального номера, критик і філолог Микола Мельников пише, серед іншого, що запропоновані до уваги читача роман «Право на відповідь» та оповідання «Зустріч у Вальядоліді» за своїми художніми перевагами не поступаються знаменитому «Заводному апельсину», який здобув авторові світову популярність завдяки екранізації, і що Ентоні Берджесс (1917–1993), «з тих письменників, хто програє в „Повних зборах творів“ і виграє у „Вибраному“…», «ІЛ» сподівається внести свій скромний внесок у російське обране видатного англійського письменника. Отже, роман «Право на відповідь» (1960) у перекладі Олени Калявіної. Головний герой — бізнесмен, який побачив види середньої руки, що був на батьківщині, в провінційному англійському містечку, лише від випадку. У черговий такий приїзд герой стає свідком, а поступово і учасником трагікомічних подій, замішаних на грі в адюльтер, до якої спочатку залучено дві подружні пари. Роман написаний з гумором, найвимушенішим: «За місяць моєї відсутності батько постарівся більше, ніж на місяць…» У оповіданні «Зустріч у Вальядоліді» описується вигадане знайомство Сервантеса з Шекспіром, який опинився в Іспанії з театральною трупою, чиї гастролі були приурочені. договору між Британією та Іспанією. Переклад А. Авербуха. Два генія були сучасниками, і бажання познайомити їх, хоча б через 400 років цілком зрозуміло. Ось, наприклад, кілька рядків з вірша В. Набокова «Шекспір»: … Мені хочеться уявляти, що, можливо, смішний і лагідний творець Дон Кіхота розмовляв з тобою — ненароком... У рубриці «Документальна проза» — фрагмент автобіографії Ентоні Берджесса «Твій час минув» у перекладі Валерії Бернацької. Цій сповіді віриш, не тільки тому, що автор зізнається у слабкостях, які прийнято приховувати, а й тому, що на кожній сторінці спогадів — робота, робота, робота, а ледарство, здається, перекочувала на сторінки численних творів письменника. Втім, описана і коротка туристична поїздка з дружиною в СРСР, і враження Ентоні Берджесса від нашої вітчизни, як кажуть, суворі, але справедливі. В нарисі «Успіх» (переклад Віктора Голишева) письменник суворо судить успіх взагалі і власний, зокрема: «Успіх — це подоба смертного вироку», «… успіх викликає депресію», «Якщо що й відкрив мені успіх, то розміри моєї невдачі». Так само цікаві за думкою та мовою есе «Британський характер» (переклад В. Голишева) і приурочена до круглої дати з дня смерті статті англійського класика стаття «Джеймс Джойс: через п'ятдесят років» (переклад Анни Курт). Рубрика «Інтерв'ю». «Досліджуючи закутки свідомості» — так називається велике, змістовне та трохи сердите інтерв'ю Ентоні Берджесса Джону Каллінену у перекладі Світлани Сілакової. Ось кілька цитат із нього, щоб дати уявлення про тональність монологу: "Писав я багато, тому що платили мені мало"; «Прийоми Джойса неможливо застосовувати, не будучи Джойсом. Техніка невіддільна від матеріалу»; «Всі мої романи… задумані, можна сказати, як серйозні розваги…»; «Література шукає правду, а щоправда і чеснота — різні речі»; "Все, що ми можемо робити - це безперервно докучати своєму уряду ... взяти недовірливість за звичай". І, нарешті: «...якби в мене завелося достатньо грошей, я наступного ж дня кинув би літературу». Пітер Акройд, Мартін Еміс, Пол Теру, Анатоль Бруайар у перекладі Миколи Мельникова, та Гор Бачив у перекладі Валерії Бернацької. Три рецензії: на роман Джона Барта «Козлоюноша», на монографію Ендрю Філда «Набоков: його життя в мистецтві» та на роман Вільяма Берроуза «Міста червоної ночі». Переклад Анни Курт.

Іноземна література, 2017 № 02