Мені набридло викидати дохлу нечисть зі свого балкона! Я батько-одинак, скромно торгую антикваріатом, виховую дорослу дочку. Її звуть Хельга, у неї блакитні очі та русяве волосся. Вона добре вчиться і може на суперечку перекусити сталевий дріт або зав'язати вузлом гриф від штанги. Її бойовий клич: «Горіти тобі в пеклі, диявольське поріддя!» Ще в нас живе її дядько, колишній північний бог, який тепер божевільний з довідкою. Він реальний псих, ходить голим, б'ється з інеїстими велетнями, матюкається, як білка Рататоск, – ми звикли, сусіди нема… А ще ми всі троє – межачі. Така робота. Старий замок Кость, чарівне Середньовіччя, дракони, інквізиція, бунтівні барони, буре феодальне життя та крижані вершини Граней, що закривають світ людей від катастрофічних наслідків рагнароку. Страшно уявити, що буде, якщо зло, що вижило там, хлине на наші вулиці… Втім, уявити, що буде, якщо мама Хельгі повернеться, ще страшніше.