Макіавеллі вже давно вважають особистістю, яка подолала час і простір: першим політологом, першим філософом Нового часу і таке інше. Згідно з цими ж критеріями він міг завоювати і титул першого сучасного драматурга, ставши першим, хто на особистому прикладі довів відмінність теорії від практики і хто першим обдурив не одне покоління тлумачів. У пошуках «істинного» Макіавеллі багато авторів намагалися розібратися в його особистості та його працях, і в результаті цілком заплуталися, видаючи його то за імперіаліста, то за атеїста, неоязичника чи переконаного християнина, то за волелюбного республіканця, то за наставника деспотів, генія військового мистецтва, кабінетного стратега, реаліста, ідеаліста та таємного засновника сучасної політології. Він і справді був особистістю неоднозначною, але прославився насамперед «Государем» — твором, написаним з певною метою: здобути прихильність Медічі, правителів Флоренції. Адже треба пам'ятати, що Макіавеллі був справжнім флорентійцем: любив перемовити, провокувати, виділятися, вдаючись до іскрометного гумору. А суперечності? Робіть висновки самі!