Його вважають пророком. Чарівником, магом і алхіміком, що підкорив собі природні сили. Людиною, яка ніколи не вмирала, бо володіла еліксиром безсмертя. Нечуваним багатієм, чиї бездоганні діаманти були кращими за королівські. А може, він був аскетом, який ніколи не грішив обжерливістю і був дуже невибагливий і скромний у побуті? Або людиною надзвичайного кругозору, що володіє великими знаннями чи не з усіх галузей науки? Або підприємцем, промисловцем, який щедро ділиться своїми виробничими секретами та рецептами? Чи мандрівником, «громадянином світу», який об'їздив майже весь світ і скрізь був як удома? Чи пройдисвітом, авантюристом, спритним шарлатаном, який дурив довірливих людей казками про своє нібито високородне походження? Чи присвяченим вищому ступеню, безсмертним розенкрейцером, масоном, тамплієром — членом таємних лож і секретних орденів, які багато століть невидимо вершать історію Європи та Нового Світу? Так, все це він. Той, хто увійшов до історії як граф Сен-Жермен