Міллісент дуже добре розуміє умови свого шлюбу за домовленістю. Вона стає графинею, вийшовши заміж за бідного графа. А натомість граф Фіцхью отримує вигоду від її величезного багатства, рятуючи свою сім’ю від банкрутства. Через її молодість вони домовилися почекати вісім років, перш ніж одружитися — і лише тоді, щоб народити спадкоємця. Після чого вони житимуть окремим життям. Це найрозумніша домовленість. За винятком однієї дрібниці. Міллі якимось чином закохалася в свого чоловіка по вуха. Її чоловік, який став її найкращим другом, але не більше... Її чоловік, який планує возз'єднатися зі своєю коханою дитинства, красунею, щойно овдовілою Ізабеллою, щойно він виконає договір зі своєю дружиною... Наближається час, коли вони справді стануть чоловіком і дружиною, і Міллі, і Фіцх’ю повинні дивитися правді в очі. Чи їхня угода породила лише велику дружбу чи вона, навіть не помічаючи того, породила велике кохання?