Перші вісімнадцять років свого життя Роуз Голд вважала себе смертельно хворою. Вона практично жила у лікарні, пересувалася на інвалідному візку і майже нічого не їла. Лікарі розводили руками - ніхто не міг зрозуміти, що відбувається з дівчинкою. Виявляється, весь цей час Роуз Голд була абсолютно здоровою. А ось її мати, Петті Воттс, була хвора - брехуха, майстерний маніпулятор, вона мала нездорову пристрасть підливати отруту в вечерю дочки. Петті отримала по заслугах. Після п'яти років в'язниці їй нема куди податися. Вона просить дочку хоча б на якийсь час дати притулок її. На диво, Роуз Голд погоджується: вона давно чекала на повернення матері.