У 1876 році в приватній празькій друкарні було анонімно надруковано невелику книжку «Світлячки» або повість «для маленьких і великих дітей». Незабаром критики із захопленням назвали автора «чеським Андерсеном» і в наступному виданні з'явилося його ім'я. Ним виявився священик-євангеліст Ян Карафіат. Як у краплі води, у недовгому житті сімейства світлячків відобразив автор все земне буття — щасливі дитинство та юність у батьківському домі, відповідальність дорослого за справу, якій він служить, радість мати сім'ю та ростити дітей, біль втрати — у підпорядкуванні таємничому Божественному задуму (світлячки не знають, чому вони щоночі мають світити людям) і в покладанні на Його благу волю (про слухняні світлячки Господь піклується навіть до смерті) автор бачить сенс і радість життя.