Небагато зі співаків радянської естради в 30-40-ті роки були настільки ж популярними, як Вадим Козін. Співак був кумиром публіки, його буквально носили на руках, на концерти шикувалися величезні черги, на платівках стояв гриф «не підлягає переплавці». Проте овації змінилися допитами, концертні зали – таборами, слава – мовчанням. Після відсидки відбулися десятиліття добровільного вигнання в Магадані. Коли ж у роки «перебудови» стіна мовчання навколо імені співака була зламана, почали з'являтися публікації, присвячені зниклому, але не забутому кумиру. Багато хто з них носив спекулятивний і відверто скандальний характер, що посилювався тим, що Вадим Козін сам часто створював і розповсюджував легенди про свою біографію. До неї увійшли спогади магаданського журналіста О. Мазуренко, який багато років був знайомий з Козіним, засновником Фонду пам'яті В. Козіним – О. Костиріном, автором книг про діячів російської естради А. Гіммерверта, а також інших людей, які знали «опального Орфея». Компакт-диск додається лише до друкованого видання.