Свою першу історичну повість Воронкова написала наприкінці шістдесятих років, вже будучи відомою письменницею. Така робота захопила її, і вона написала ще кілька повістей на сюжети, почерпнуті у Павсанія, Фукідіда, Плутарха: «Месенські війни» (про долю народу маленької еллінської країни), «Син Зевса» та «У глибині віків» (про Олександра Македонського) і, нарешті, «Герой Саламін» (про Фемістокл). Чужих країн Воронкова не бачила, але її уяву та письменницьку майстерність творили дива, дозволяючи і автору, і читачам перетворюватися на очевидців давніх та далеких подій.