Оповідання, представлене до уваги, складено у історичних справах, що були у XVIII столітті, майже всі дані, взяті в лапки, є цитатами реальних справ того часу, які автор почерпнув із досліджень та архівів (майже, але не всі). До чого автор додає наприкінці твору список літератури, яка буде й сама по собі цікава любителям інформації у справах про відьом та чаклунів. Справи Якова Ярова, Катерини та Ірини Іванових, камергера Салтикова, ворожби у спальні Єлизавети Петрівни, а також тексти змов та боговідступних листів згадуються в історичних книгах, у тому числі записках Катерини Великої та дослідженнях сучасних учених. Проте, висновки з них — абсолютне авторське свавілля.