Ось так живеш-живеш у рідному місті з бабусею. Граєш на флейті, чуєш голоси мертвих, бачиш примар і горя не знаєш. Аж раптом… як грім серед ясного неба! Є незнайомець і забирає тебе невідомо куди… В Академії Смерті все шкереберть — ректор не дає проходу, статуя Смерті посміхається невпопад, від інших магістрів можна бігти без оглядки до склепів — умертвіння і ті доброзичливіші! Ще цей загадковий хлопець з татуюваннями на долонях… Мені в цій таємниці не розібратися — аркани Оракула і ті не допомогли, тільки більше все заплутали.