Усіма починаннями нехай керує віра в Бога і нехай супроводжує їй добра надія, щоб вірою зміцнювати нам у собі душевну силу, а благою надією збуджувати в собі старанність до доброго. Бо людський почин у міркуванні доброго не здійсниться без допомоги згори, а вишня благодать не зійде на того, хто не докладав про це старання. Навпаки, у скоєнні чесноти має з'єднатися та й інша — і людська старанність, і допомога, яка по вірі приходить згори. Усіми вчинками має керувати розсудливість. Бо без розсудливості і все те, що, мабуть, прекрасне, від нечасності та недотримання міри звертається в порок. А коли розум і розсудливість визначають час і міру благ, тоді від вживання їх отримують дивовижну вигоду і ті, що дають, і ті, що приймають ці блага. у чомусь доброму встигала власною силою. Бо таким розташуванням зазвичай виробляється в нас смиренномудрість. А смиренномудрість — скарбохранителька чеснот.