Книга доктора філософських наук В. Н.Дьоміна (1942–2006) присвячена одній із знакових фігур Срібного віку – Андрію Білому (1880–1934). Оригінальний поет, прозаїк, критик, мемуарист, він увійшов до когорти видатних діячів російської культури та літератури ХХ століття. Помітний слід залишив Андрій Білий та в історії вітчизняної філософії як пропагандист космістського світогляду, теоретик символізму та прихильник антропософського вчення. Його життя було насичене драматичними колізіями. Йому довелося випробувати загальне поклоніння та цілеспрямоване цькування, запаморочливі космічні бачення та піднесену любов до п'яти Музів, які надихали його на творчі звершення. У центрі уваги автора – лицарська дружба Андрія Білого з Олександром Блоком, його взаємини з Валерієм Брюсовим, Дмитром Мережковським, Зінаїдою Гіппіус, Максиміліаном Волошиним, В'ячеславом Івановим, Максимом Горьким, Мариною Цвєтаєвою, Всеволодом Мейєрхольдом та іншими владниками