Автор пропонує читачам познайомитися з дисципліною, яка зараз існує лише у зачатку — з анархістською антропологією. Він доводить, що нам є чому повчитися у так званих «примітивних» спільнот, які живуть без держави та зовнішнього примусу, і розвінчує поширений міф про прогресивні європейські імперії — переможців на біговій доріжці «освіти» та «технологічного розвитку» (а насправді досягли успіху

у війні). Водночас автор критично ставиться до примітивізму і стверджує, що горизонтальні суспільства можуть існувати і на поточному рівні розвитку цивілізації. ідея будь-якої радикальної трансформації суспільства все частіше здається нам «нереалістичною», і якщо більше неможливо змінити суспільно-політичний устрій взяттям Бастилії, що нам робити, щоб наблизити революцію? Як структурне насильство впливає на нашу уяву та ототожнення з іншими? Яку роль відіграють боргові зобов'язання у світовій історії та що змінилося за 5000 років?