Оскар Уайльд — один з найбільш самобутніх англомовних письменників і одна з найцікавіших постатей у культурі другої половини XIX століття. і найтонша іронія, вражаюча точність в оцінці явищ і людей, навіть його літературна і світська маска, все це в цілому — явище виняткове в літературі та житті XIX століття. У найвищих польотах думки він не втрачав іронії та самоіронії. Причому ця іронія ніколи не була злісним хихиканням, бажанням осміяти святе, нівелювати піднесене. Це була спроба поставити перед суспільством дзеркало, в якому воно побачило б себе без віньєток і мішури, без масок, змусити людей відмовитися від глобальної звички до усереднення та засудження всього того, що не відповідає їхнім уявленням про світ, спроба розкрити всю глибину суспільного ханжества. Слово стало його головною зброєю і в його вмілій руці повернуло собі первісну божественну силу. Уайльд створив свій світ, прекрасний, дивовижний, хвилюючий. Він говорив з нами про мистецтво та життя, за допомогою своєї творчості навчав Мистецтві Життя. І багато його уроків нам ще тільки слід засвоїти.