Через рік після теракту, який знищив Всесвітній торговий центр у Нью-Йорку, Фредерік Бегбедер болісно шукає слова, здатні висловити невимовне – жах реальності, яка перевершила найпохмуріші голлівудські фантазії, – і одночасно прагне зрозуміти, як могла статися сама історії Америки і як нам усім жити в тому новому світі, що виник на планеті 11 вересня 2001 року.

Перед стрибком Джеррі подивився мені прямо в очі. Залишки його обличчя викривилися востаннє. Кров з носа більше не йшла. - Мама дуже засмутиться? Не думай про це. Потрібно бути сильним. Я люблю тебе, серце моє. Ти дуже славний хлопець. – I love you daddy. А знаєш, тату, я не боюся падати, дивись, я не плачу і ти теж. — Я ніколи не зустрічав людину мужнішу за тебе, Джеррі. Ніколи. Ну, ти готовий, малюку? Вважаємо до трьох? – Роз, два… три! Наші роти перекошувалися від швидкості. Вітер змушував нас дико гримасувати. Я досі чую сміх Джеррі, що пірнув у небо, стискаючи мою руку та руку братика. Дякую за цей останній сміх, oh my Lord, дякую за сміх Джеррі. На якусь мить я й справді повірив, що ми відлітаємо.