Як часто в юності ми чули: «Вчися на своїх помилках». Як часто зрілими ми самі говорили це своїм дітям. Втім, без особливої надії. Усі знають: вчитися на чужих помилках неможливо. Досвід приходить лише тоді, коли здійсниш власні. Аля Добриніна рано залишилася сиротою. Бабуся Софія Павлівна, яка замінила їй і матір, і батька, та інших родичів, журилася, що онука повторює її помилки. Але Аля, з її гарячкістю, «правильністю», шляхетністю, жила так, як наказувало їй серце. Саме тому їй неодноразово довелося пережити зраду, розчарування, крах надій. Але життя без помилок немає. І Аля, ставши зовсім дорослою, розуміє: головне – у її житті було кохання, справжнє, всепоглинаюче. Отже, вона майже щаслива жінка. Тому що бути щасливою, напевно, неможливо.