Автор нічого не вигадав. Він просто зібрав історії сотень офісних службовців та набрався сміливості сплести їх в один сюжет. Колись усі персонажі роману були успішними віце-президентами, промоутерами, креативними директорами та копірайторами. Але в одну мить їхній світ згорів вщент тільки тому, що всі вони бажали більшого, ніж мали мати. Багато хто з них наклав на себе руки, хтось збожеволів, хтось ще довго вважатиметься зниклим безвісти, хтось помер від спиртного, опустившись на саме дно московських нетрів.

Але про них автор думає так само мало, як і атеїст про пекло муки і райські насолоди. Та й доля книги його мало хвилює. Як не крути, у істини немає шансу стати бестселером.