У романі вперше представлена докладно збудована художня версія маловідомої, одночасно символічної події останніх років радянської епохи — повстання наших та афганських військовополонених у квітні 1985 року у пакистанській фортеці Бадабер. Вперше у вітчизняній белетристиці відкрито завісу таємничості над закритою із радянських спецслужб — Головним Розвідувальним Управлінням Генерального Штабу ЗС СРСР. Вперше розказано про унікальний виш країни, який за радянських часів називався Військовим інститутом іноземних мов. Вперше авторська версія подій, що описуються, виходить від професійних сходознавців-практиків, які запропонували, у тому числі, коротку «художню енциклопедію» десятирічної афганської війни. Творчий союз письменника Андрія Константинова та журналіста Бориса Подопригори вперше набув повноцінного літературного значення після їхнього спільного дебюту — військового роману «Рота». Тільки тепер правда учасника чеченської війни доповнена правдою про афганську війну. Вперше військовий роман спонукає осмислити сучасні витоки нашої національної гідності. «Якщо хтось мене чує» звучить як заклик його зберегти.