Роберт Музиль (1880–1942), один із найбільших австрійських письменників ХХ століття, відомий головним чином романом «Людина без властивостей», яка стала справою її життя. Проте вже перше його твір — роман про Терлеса (1906) — є явище непересічне. «Душевні смути вихованця Терлеса» — розповідь про підлітка, вихованця закритого навчального закладу. Так звані «шкільні романи» були дуже популярні на початку минулого століття, проте Терлес різко виділяється на їх тлі ... У романі розгортається картина жахливого дефіциту людяності: розрив між друзями стався «через дурість, через релігію». Ніщо не зупинило Терлеса від страти приниженням людської гідності вихованця Базіні. Ніякі заповіді релігії та моралі не завадили, ніби жодних заборон та меж не існувало ніколи. Філософські, психологічні та математичні студії молодого двадцятишестирічного письменника химерно переплітаються тут із автобіографічними сюжетами, утворюючи неповторний стиль терпкої та густої прози. Цікаво навіть не стільки трагічне зіткнення світлого і холодного аналізу з темною і теплою стихією в душі героя, скільки метання і переживання підлітка, що відкриває в собі незвичайні переживання і намагається не загубитися в них і впізнати себе. і любов… Відверто гомоеротичні мотиви чи не вперше з античних часів повернулися з цим романом у високу літературу, розквітаючи пізніше у Т. Манна, Пруста, Цвейга, Жида.