Не знаю, що говорити про свої п'єси, а особливо про те місце, яке вони займають у творчій долі. Та й навряд це потрібно. Сказати можна лише одне: є улюблені п'єси — написані на «єдиному» диханні; є трудові коли "єдине" дихання переривається і починається просто важка робота; а є п'єси вимучені, коли від початку доводиться покладатися на свій професіоналізм. І як не дивно, останні найчастіше бувають значнішими... Дмитро Ліпскеров

П'єса «Річка на асфальті» належить саме до другої категорії — до сплаву юнацького натхнення та першої спроби працювати професійно… З того часу написано п'ять п'єс. відчуття роботи над цією п'єсою майже забуто, та й не дуже хочеться до них повертатися. Кажуть, повертатися погана прикмета…