Ім'я Володимира Мальцева (нар. 1957), мандрівника, спелеолога, фотохудожника, геолога, програміста тощо, а також автора наукових статей та популярної книги «Печера мрії, печера долі» (Астрель, 2001), відомо багатьом . І ось нова книга. Волею автора (і з його легкої руки) жанрово позначена як роман. Однак, якщо підходити зі строгих позицій визначення жанру, перед нами скоріше не роман, а дуже складно і вибагливо вибудуваний твір, що вбирає в свою літературну тканину різні жанрові зразки — від оповідання, новели, пейзажної замальовки, туристської байки «у формі легкого балаканини» до драми, одноактової п'єси, листів та есе. Не менш химерно збудований і сюжет роману — він тече спокійною річкою, то несподівано прямує, шалено крутячись на бурхливих порогах, до водоспаду, а то раптом зникає, ховаючись за закрутом або обриваючись відразу за скелею… Але щось (а вірніше — хтось!) все ж таки тримає «клаптикове полотно» книги, не даючи, не дозволяючи йому розповзатися, «зшиваючи» частини в єдине гармонійне ціле. Це головний герой (читай – сам автор). Дистанція між ними майже нівельована, розмита, хоч і існує. Найдивовижніше, що читачеві немає справи до цих нюансів, йому просто нескінченно цікавий головний герой — те, ЩО він бачить, ЯК мислить, ЯКІ відчуває почуття та відчуття. Тому що головний герой наділений дивовижним даром — бачити Красу у всіх її проявах, чи то річка, чи печера, чи струменева вода, чи північне сяйво, що розкрилося на півнеба, чи «душевна смута», чи світло в жіночих очах… Невтомно намагаючись «дійти» до самої суті» у пошуках Шляху, головний герой знайшов незрівнянний скарб — і тепер, легко розтиснувши руки, щедро розсипав його перед читачами. Слідуючи за сказаним вище, можна підхопити і музичні алюзії автора, який у підзаголовку лукаво позначив свій твір як «непогано темперований». у тональності «фа-мінор», проте суть залишається тією ж — один інструмент веде за собою всі інші. Такий «концерт для фортепіано з оркестром».