«Один раз на кілька десятків років узбережні жителі Ладозького озера переживають лихоліття. Як тільки квітневе сонце пожене сніг із лісів, озеро раптом переповнюється водою і на сотні верст заливає околицю. Зелені пагорби, ниви, хутори та цілі села стоять всю весну та літо зануреними у воду. У дрібних болотцях вулицями та дорогами весело плескається плотва. Жадібно ганяються за нею хижі й ненажерливі щуки. Ліси затоплені. У дзеркальних озерцях серед дерев з реготанням плавають зграї качок та гагар…»