Чи я могла подумати, що ім'я Лариса — по-грецьки «чайка» — зіграє зі мною злий жарт? Доля закинула мене в чужу країну, де я залишилася сама, без допомоги, без найменшої надії повернутись додому… Без надії? Ну вже немає! Мій Вчитель завжди казав: зверни силу супротивника в його слабкість, і тоді ти виграєш бій. Я продумувала план втечі, коли до крамниці, де мене тримали в полоні, зайшов світловолосий хлопець. Він уважно подивився на моє закрите паранджою обличчя, немов зрозумів, що я в біді. Це й стало точкою відліку мого нового життя…