Автор - Андрій Андрійович Гордєєв (1886-1977) - полковник Донського козацького війська, в еміграції з 1920 р. Донської білокозацької армії, що з 1920 р. жив у еміграції. Ще за життя автора (1968) його жваво та захоплююче написане дослідження, вперше опубліковане в Парижі, стало помітним явищем у колах еміграції. Автор зводить походження козацтва до Золотої Орди, що стягувалася з підкореної Русі «дани кров'ю» – «тамги». Російські юнаки, що забираються в Орду, використовувалися для охорони степових кордонів і несення ямської служби, сприймаючи вже готові форми військової та громадської організації степовиків (монголів і половців). В «Історії козацтва» дивним чином поєдналися військовий літопис Росії та хроніка ратних справ російського козацтва. Автор розповідає не лише про найважливі битви, а й малі бої, що принесли славу російській зброї. Читачі познайомляться з історичними долями всіх козацьких військ Російської держави: Донського та Уральського, Кубанського та Терського, Оренбурзького та Астраханського, Сибірського та Семиреченського, Забайкальського та Єнісейського, Амурського та Уссурійського.