«Недолє, переліт, недоліт… За своїми артилерія б'є!» — ці трагічні вірші поета-фронтовика заглушають переможний марш «Артилеристи, Сталін наказав!». 20 років заводи СРСР кували зброю, зробивши гори гармат та снарядів. Всього через півроку після початку Великої Вітчизняної від усіх цих колосальних запасів залишилося ледь 10%, а гітлерівці розглядали в біноклі вежі Московського Кремля... Чому прославлена російська артилерія, яка завжди вважалася Богом війни, була повалена з дореволюційного Олімпу і навіть у переможному неприцільно, неточно, наосліп, «по площах», а то й за своїми? Як шалене нарощування арсеналів при повній зневазі до людського чинника позначилося на боєздатності артилерійських військ? Невже Сталін не розумів, що без підготовлених командирів і навідників, без надійного зв'язку, цілевказівки та артилерійської розвідки всі його «тисячі батарей» залишаються марним залізом?. року, і жахливі втрати Червоної Армії у Другій Світовій були запрограмовані непробачними довоєнними помилками та злочинами людоїдського режиму!