Чи багато ми знаємо новозеландських письменників? Знайомтесь: Маргарет Махі. Пише переважно для підлітків (лауреат премії Андерсена, 2007), але цей роман – скоріше для дорослих. У вступі відома перекладачка Ніна Демурова пояснює, чому вона звернула увагу на автора. Втім, можна здогадатися: у тексті подекуди присутня така густа атмосфера Льюїса Керрола… Але при цьому ще помножена на Франца Кафку і причетна до психоаналітичних рефлексій родом із Фрейда. Вбивча суміш. Дев'ятнадцятирічний герой намагається розібратися у подробицях трагедії, що трапилася п'ять років тому з його сестрою. І реконструкція пам'яті заводить його в якісь абсолютно непередбачувані прірви та закутки свідомості. Тут не завжди зрозуміло, чи ми знаходимося всередині грандіозного сновидіння чи все-таки насправді: оповідання ефектно балансує між двома сферами. Але якщо про свідомість головного героя все не цілком ясно, то пам'ять його загадкової і випадкової подруги, бабусі Софі, вражена недугою цілком конкретною – хворобою Альцгеймера. І це місцями перетворює текст на нескінченний макабричний анекдот, в якому сміх поєднується зі жалістю і смутком. Справді гіркий коктейль. Опубліковано у журналі «Іноземна література».