Всі щасливі казки про кохання закінчуються словами: «І жили вони довго та щасливо». Приблизно з цього моменту починається дія нового роману відомого журналіста та прозаїка Етері Чаландзія. Кохання виявляється випробуванням, подолати яке під силу небагатьом. У драматичному розвитку сюжету і чергуванні напружених внутрішніх монологів від імені чоловіка і жінки — почуття непробачної втрати, що щемить, передчуття невідворотної трагедії. «Не всіх можна відпускати та втрачати. Не з усіма можна просто так розлучатися». Цей роман — пристрасна і відчайдушна спроба зрозуміти, що веде людей, які люблять один одного, до точки неповернення і чи можна зупинити руйнівну стихію загибелі відносин.