Одна з найщемніших повістей лауреата Нобелівської премії про жіноче самовизначення і боротьбу з загрозливою безликістю. Одного звичайного зимового дня тридцятирічна Маріанна, зразкова дружина, мати і домогосподарка, несподівано для самої себе вирішує розлучитися з чоловіком, щойно віривши розлучитися з чоловіком, щойно віривши . При зовнішньому благополуччі їхня сімейна ідилія – похмура ілюзія, їхній будинок – знімний «житловий осередок» з «жахливо-зловісною» атмосферою, їх стосунки – неперебутня самота вдвох. з «правого» і зрозумілого шляху та здобути нарешті індивідуальність.