Цю книгу підготовлено на основі статей та інтерв'ю Анатолія Дмитровича Папанова. Підготувати її було не зовсім просто, і зовсім не через мізерність матеріалу. Навпаки, артист дав безліч інтерв'ю, часто не зважаючи на свою зайнятість і втому. Така безвідмовність продиктована була повагою до чужого часу та чужої роботи. Тому що свою професію Папанов шанував нескінченно. Складність в іншому: у всьому тому, про що розповідав сам Анатолій Дмитрович, майже відсутнє те, що становить основу більшості мемуарів та спогадів — особисте… Приховувати йому не було чого — Папанов прожив гідне, чесне життя. Але сам він в одному з інтерв'ю сказав, що артист поза сценою чи екраном не повинен бути прочитаною книгою для глядача, а вже виставляти напоказ своє особисте життя і не годиться. Що ж, будемо зважати на його позицію — вона заслуговує на повагу. Сором'язливий і делікатний Папанов не терпів, коли до нього лізли в душу, і відгороджувався від цього. Всерйоз і багато, докладно, захоплено він говорив про одне — про професію.