«…Всіх більше пощастило при цьому молодому князю Болконському, ад'ютанту Кутузова, який страждає на порожнечу життя і сімейним горем, славолюбивим і серйозним за характером. Перед ним розвивається вся швидка та нещасна наша закордонна кампанія 1805–1807 років із усіма трагічними та поетичними своїми сторонами; та крім того, він бачить всю обстановку головнокомандувача і частину манірного австрійського двору та гофкрігсрату. До нього приходять позуватись імператор Франц, Кутузов, а трохи пізніше – Сперанський, Аракчеєв та ін., хоча портрети з них – і додамо – надзвичайно ефектні знімає вже сам автор…»