Через рік після смерті свого улюбленого батька-музиканта тринадцятирічний Бенні починає чути голоси. Це голоси речей у його будинку – іграшок та душової лійки, одягу та китайських паличок для їжі, смажених реберець та листя зів'ялого салату. Хоча Бенні не розуміє, про що вони говорять, він відчуває їхній емоційний тон. Деякі звучать приємно, але інші можуть виражати невдоволення або навіть біль.

Коли у матері Аннабель з'являється проблема накопичення речей, голоси стають голоснішими. Спочатку Бенні намагається їх ігнорувати, але незабаром голоси починають переслідувати його за межами будинку, на вулиці та в школі, змушуючи його нарешті шукати притулку в тиші великої публічної бібліотеки, де не тільки люди, а й речі намагаються дотримуватися тиші. Там Бенні відкриває собі дивний новий світ. Він закохується в чарівну вуличну художницю, яка носить з собою тхора, зустрічає бездомного філософа-поета, який спонукає його ставити важливі питання і знаходити свій власний голос серед багатьох.

І врешті-решт він знаходить Книгу, що говорить, розповідає про життя і вчить Бенні прислухатися до того, що справді важливо.