«…–Слухай мене! – почав Бакай. Голос його, і без того хрипкий, останнім часом помітно підсів, що начебто підтверджувало розмови про пияцтво. – До нас прилітають великі люди із Землі. Дуже великі. Але не з інспекцією. Вони хочуть розважитись – подивитися на м'ясо, яке саме себе ріже та підсмажує. М'ясо - це ви. Настала така тиша, що чулося далеке гудіння регенераторів повітря. Колоністи стояли як прибиті. Шатун був тертим калачем, але такого навіть уявити не міг. Доходили до нього, щоправда, місцеві легенди, тільки він не вірив. Він взагалі мало чому вірив. – Про гладіаторів чули? – продовжував Бакай. – От і побуваєте у їхній шкурі…»