«Глайдер дядька Сурена був усе той же - з потемнілим, немов закопченим, днищем, знайомими вм'ятинками на корпусі і кромкою правого крила, що облупилася. А ось дядько Марат прилетів на новенькому, блискучому, з незвичними незграбними обводами. Напевно, його серед іншого вантажу доставив останній транспортник із Землі. «Ще б! – подумав Дімка, жмурячись від відблисків, що спалахують на ліхтарі кабіни. – Якби я став начальником Колонії, у мене завжди був би новий глайдер!» Він уявив, що зайняв просторе крісло в кабінеті дядька Марата і, бовтаючи ногами, розпоряджається звідти, весело хмикнув і почав розглядати двір. Всього тиждень тому неподалік ангару проклюнулася перша темно-зелена «пірамідка» - тригранна втеча раніше не відомої місцевої рослини. А тепер їх можна було нарахувати десятка три. Весна прийшла…»