Весь величезний Арсенальний двір був набитий людьми. Здається, там їх було набагато більше, ніж розраховував сам Дракан.

Люди сиділи на дахах найнижчих будівель – кузень, лазні, на верхівці гарнізонної брами, вони звисали з вікон східного флігеля. Тільки навколо самого ешафоту та дракона було однаково порожньо. І хоча всі прагнули побачити дракона, ніхто не хотів підійти до нього ближче. Але саме цієї миті на чудовисько ніхто не дивився. Люди, схиливши голови, дивилися вниз або не зводили очей з Моєї Матері.