Це місто на сході Речі Посполитої поляки називали замком. А росіяни – фортецею на заході свого царства. Тут сходяться Схід та Захід. Весною 1632 року сюди приїжджає молодий шляхтич Ніколаус Вржосек. А в лютому 2015 року – московський весільний фотограф Павло Косточкін. Обидва вони з цікавістю вдивляються в контур замку-фортеці. Що на них чекає тут? На обох чекає любов: одного — до онуки іконописця і травника, іншого — до чужої нареченої. І звичайно, битви та пригоди на вулицях Смоленська, в засніжених полях та непролазних лісах. І легендарний літопис Радзивілла, створений, швидше за все, у Смоленську та набутий героями роману, дає можливість відчути дихання ще більш віддалених часів, адже недаремно її мініатюри називають вікнами у світ Стародавньої Русі. А вікнами у світ сучасності виявляються ще чорно-білі фотографії Павла Косточкина[1]. Та й у них також проступають риси тієї незабутньої Росії.