Мене звуть Павло, і я звичайнісінький хлопець. Про мене можна сказати: середня. Середній за всіма показниками. Чи не геній, але й не дурень, не красень, але й не виродок. Я звичайнісінький, немає в мені нічого видатного, крім ... Мій успіх - це щось з чимось ... Про неї, мабуть, варто розповісти окремо і трохи пізніше. А ось маленьку таємницю можна розповісти й досі. Справа в тому, що я справжнісінький — Жнець. Як їм стати? Тут все просто, треба померти! А потім тебе воскреснуть і завербують! Життя, яким я «зажив» після смерті, непогане. Вибір у мене невеликий — померти, або залишитися Жнецем, тож «роботу» мені не кинути. Я ще надто молодий, щоб вмирати остаточно.