«Вороняче озеро» - з тих рідкісних літературних знахідок, що беруть у полон відразу і безповоротно, тихо, непомітно, але впевнено. Книжка настільки емоційно насичена і водночас спокійна, що з перших сторінок стає ясно, що написати таке може тільки дуже талановитий автор. Некваплива, але повна величезної напруги історія розгортається в «безплідних землях» Північного Онтаріо, де людські негаразди немовби відображаються в суворому пейзажі. Сім'я Моррісон відрізняється від навколишніх фермерів – ще з часів прабабки вони прагнуть серйозної освіти, ось юні Люк і Метт, які закінчують школу, схоже, стануть першими у роді, хто його отримає. Але фатальний випадок перевертає все їхнє життя…

Кейт Моррісон з дитинства спостерігає за тим, що відбувається в рідному селі, за дивними історіями, що трапляються в родині сусідів, життя яких – нескінченна грецька трагедія, вона намагається розібратися у черзі чи то драм, чи звичайних подій. Її розповідь про дитинство, юність, про братів, про сусідів, про саму себе затягує, як вир у глибокому озері.

«Вороняче озеро» – історія дорослішання чотирьох дітей, які живуть у ведмежому кутку, поетична елегія, що оспівує стриману красу північного краю та глибокий психологічний роман. Без сюжетних спецефектів книга намагається відповісти на питання, що сильніше – обставини чи характер, психологічна травма чи прагнення жити.