Війна за іспанську спадщину (1701–1714) розпочалася 1701 року після смерті іспанського короля Карла II. Головним приводом стала спроба імператора Священної Римської імперії Леопольда I захистити право своєї династії на іспанські володіння. Війна тривала понад десятиліття, і в ній проявилися таланти таких відомих полководців, як герцог де Віллар і герцог Бервік, герцог Мальборо та принц Євген Савойський. Війна завершилася підписанням Утрехтської (1713) та Раштаттської (1714) угод. В результаті Філіп V залишився королем Іспанії, але втратив право успадкувати французький престол, що розірвало династичний союз корон Франції та Іспанії. Австрійці отримали більшу частину іспанських володінь в Італії та Нідерландах. В результаті гегемонія Франції над континентальною Європою закінчилася, а ідея балансу сил, що знайшла своє відображення в Утрехтській угоді, стала частиною міжнародного порядку.