«…Останні, осінні книжки «товстих» журналів доставили чимало документів, що свідчать про знижене самопочуття «інтелігентного пролетаріату». Зупинимо нашу увагу на трьох прикладах: ми маємо на увазі оповідання: Ек. Льоткової «Мухи» («Російське Багатство», жовтень), Олександра Кіпенєва «Метеорологічна станція» (ibid) та М. Арцибашева «Божевільний» («Світ Божий», листопад). Героями названих творів є надзвичайно нецікаві персонажі, типові «сіренькі люди», «егоїсти»… Усі вони переживають драму «одиноких людей», і на ґрунті цієї драми виростають квіти песимістичних настроїв…»