«Немає на його палітрі яскравих сліпучих фарб; він не вдається до відтворення сірих та похмурих півтонів, улюблених декадентською літературою. Він не намагається вплинути на нерви і фантазію читача, що малорефлектує, грою невизначених образів і туманною символістикою. «Поезія настроїв» йому зовсім чужа... Навпаки, естетичні прийоми, якими він користується, мають на собі печатку строго «класичного» мистецтва».