«Коли кілька років тому захоплення «новим мистецтвом» у нас набуло характеру гострої суспільної пошесті, коли проповідником декадентства та символу з'явилися не лише молоді письменники, які щойно розпочали свою літературну кар'єру, а й деякі з уславлених ветеранів 80-х років , Тоді передова журналістика поспішила затаврувати зневагою «дивний гіпноз розумового і морального занепаду», оголосила відповідальну за цей занепад російську інтелігенцію, «що стала останніми роками такою апатичною та індиферентною до суспільних питань», і передбачила, що новий напрям літератури болюче, немає прав на громадянство у майбутньому. Але подальший хід літературного розвитку не виправдав цього суворого вироку...»